Магічне дзеркало. Сценарій новорічної вистави для дітей. Продовження: 3,4 картини

Сценарій новорічної вистави для дітей


Магічне дзеркало. Сценарій новорічної вистави для дітей

Початок: Магічне дзеркало. Початок: 1,2 картини

Магічне дзеркало. Сценарій новорічної вистави для дітей. Продовження: 3,4 картини

Картина ІІІ

Школа Чарівників. Всі заклопотані – готуються до нового року. Снігуронька прикрашає ялинку, співає новорічну пісню. Скульптор закінчує виготовлення льодових скульптур та оживлює їх. Розумник в окулярах ходить з величезними зошитом (книгою) та олівцем.

 

Снігуронька:  Розумнику, ти встигаєш закінчити свій твір до свята?

Розумник:        Обов’язково, Снігуронько! Але це буде тільки перша книга. Бо наша

мова така багата та різнобарвна, що про неї можна писати книги все

життя. Ось цю книгу, наприклад, я присвятив українським прислів’ям.

Скульптор:      Почитай нам що-небуть новеньке.

Розумник:        Слухайте:

 

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається

Або таке: Грамоти вчиться — завжди пригодиться

Легше тобі на душі стане, як пісня до твого серця загляне.

Не лінися рано вставати та змолоду більше знати!

Без вірного друга – велика туга.

А це мені більше за все подобається:

 

Добре діло твори сміло.

Добро не пропадає, а зло умирає.    

Снігуронька:  Так! Народні прислів’я завжди влучні та яскраві.                                              Кажуть, вони можуть мати і магічну силу.

Розумник:        Треба більше їх знати та частіше вживати у розмовах. Слово – це

велика сила. Недарма кажуть:

«Удар забувається, а слово пам’ятається»

Скульптор:      Снігуронько, Розумнику, подивіться на нову скульптуру.

Мабуть, це моя найкраща робота.

 

(всі підходять до скульптури. Вона оживає – номер каучук (фрагмент). Всі аплодують.

 

Снігуронька:  Браво, ти чудовий художник. Майже дорослий чаклун.

У найближчий час твоїми чарівними скульптурами будуть

милуватися у кожному куточку країни.

 

Розумник:       Твоє мистецтво робить серця людей добрішими.

Ми пишаємося тобою.

Снігуронька:  Які ви молодці. З вами так цікаво. Але треба бігти. Я ще не всі подарунки приготувала. А незабаром за ними Дід Мороз прийде…(виходить)

 

В цей час з’являються Оленка, Іванко та Холоднеча.

 

Іванко:             Бабусю, скоріш до книги.

 

Оленка:           Іванко, треба спитати дорослих. Нам ще не можна самостійно

користуватися Книгою.

 

Холоднеча:    Ой! Скоріше. Мені погано!

 

Іванко:           Бачиш! Треба поспішати. Бабуся, ось вона – Книга добрих справ.

Відкриємо її і вам одразу стане краще.

Холоднеча:    А мені вже краще. Ха-ха-ха. Довірливе нерозумне дитинча.

Привів мене до самісінької книги.

 

Оленка:           Я ж казала тобі!

 

Розумник:       Не чіпайте Книгу.

 

Діти намагаються кинутися до Холоднечі. Але вона зупиняє їх одним рухом.

 

Холоднеча:    Замріть негайно, і нехай тіла застигнуть у льодовому полоні.

 

Звуки музики. Діти завмирають, як льодові скульптури.

Холоднеча хапає Книгу.

 

Холоднеча:    Тепер все Добро у моїх руках. Магічне дзеркало буде задоволене

і я отримаю велику нагороду.

Я стану наймогутнішою! Найвеличнішою! Най… Най… Най…

Ой. Треба бігти та подумати про захист свого маєтку. А ви, льодові

бовдури, прихопіть із собою цих двох льодяників. Я зроблю з них

чудових охоронців для моїх володінь.

Цей, розумний,  (показує на Розумника) буде охороняти кам’яну

печеру у Карпатських горах. А цей любитель каменю стане мені в

пригоді на підступах до озера Світязь.

А вас, легковірні, залишу. Ви постраждали завдяки своїй доброті.

Тож знайте – доброта не завжди доводить до добра! Ха… Каламбур…

                         Все. Побігли.

 

Сніговики хапають Розумника і художника. Тікають.

Прибігає Кролик.

 

Кролик:          Не встиг. Яка біда. Всьому кінець!

Входить Снігуронька.

 

Снігуронька: Що тут трапилося? Я складаю подарунки, чую, якийсь ґвалт.

Нічого не розумію. Що це з дітьми?

І де Книга добрих справ? Кролику, а що ти

тут робиш? Ти ж допомагав моїй подрузі Холоднечі прибиратися до

свята.

 

Кролик:          Снігуронька! Все погано! Я такого наробив… Такого наробив…

 

Снігуронька: Тривай. Розповідай все спокійно. Я нічого не розумію.

 

Кролик:          Я дістав з комори магічне дзеркало. Воно перетворило Холоднечу на

жорстоку і підступну злодійку. А тепер Книга добрих справ у них, а

діти… ці – замерзлі, а Розумника і Скульптора забрали у полон…

Кролик бере книгу Розумника та інструменти Скульптора.

 

Снігуронька:  Зрозуміло. Треба виправляти ситуацію. Тільки спочатку розморозимо

Оленку та Іванка. Дихай на них разом зі мною. (Дихають).

Тепла нашого дихання не вистачає. Що ж робити? Діти, допоможіть,

будь ласка.

Кролик:          Діти, давайте разом зігріємо наших друзів.

 

Звучить музика. Діти в залі допомагають. Оленка і Іванко поступово відтаюють.

 

Снігуронька:  Ось що означає – робити справу разом. Тоді все виходить.

Спасибі, діти.

Іванко:            Треба скоріше наздогнати Холоднечу та відібрати в неї книгу.

Оленка:           Та хіба ми зможемо перемогти злодіїв? Ми тільки діти!

Іванко:             Треба перемогти. Вперед.

Кролик:          Спочатку треба врятувати вкрадених учнів.

Оленка:           Я чула, Холоднеча  Розумника забрала у Карпатські гори, а

Скульптора – до озера Світязь. Тільки як нам швидко туди потрапити?

Снігуронька:  Вам може допомогти Чарівна паличка. Хоча поки вам не можна

користуватися нею за межами Школи. Та сьогодні, зважаючи н

обставини, можна зробити виключення. Тримайте та поспішайте.

Іванко і Кролик протягують руки за паличкою.

 

Снігуронька:     Вибачте, хлопці. Паличку я можу довірити тільки Оленці.

Передає Чарівну паличку Олені.

                          А я покличу Діда Мороза. Він нам допоможе.

 

Іванко:             І тоді всі разом ми переможемо!

Кролик:           Вперед.

Всі виходять.

 

Картина ІV

Карпати. Печера. Виє вітер. До скелі прикутий Вовк. На ньому окуляри.

На сцену виходять Кролик, Іванко та Оленка.

 

Оленка:         Гори такі таємничі, загадкові.

                       Тільки зараз тут холодно і страшно.

Кролик:        Навкруги – жодної живої душі.

Іванко:          Ні, ми тут не самі.

 

Підходять до Вовка.

 

Іванко:             Ти хто?

Вовк:                Підійди до мене ближче і відразу зрозумієш, хто я!

Якщо живим залишишся… У-у-у-у…

 

Кролик:           Ой! Та це ж Вовк.

 

Вовк:                Так! Я Вовк. Я – Білий Клик. Тремтять усі, хто чув мій рик. Р-р-р-р…

 

Кролик:           Тікаймо звідси. Скоріш.

Оленка:           А чому Ви, шановний, такі злі? Вам холодно, напевно.

Вовк:                Холод для мене, як мед для бджіл… Я в холоді, як риба у воді.

Він мені сили надає.

Оленка:           Але бачу, цих сил недостатньо, щоб вибратися з неволі.

 

Вовк:                Хочеш волею мене спокусити, хитре дівчисько! Р-р-р-р…

Іванко:             Тихіше, Білий Клик. Не треба дівчину лякати. Краще про свою

свободу потурбуйся.

Вовк:                Ніщо мені не допоможе. Ще 200 років приречений я сидіти на цьому

місті.  Так наказала мені Холоднеча.  Нехай б вона замерзла!

Кролик:           Ви теж не любите Холоднечу?

Вовк:                Що значить теж? Це ж вона прикувала мене ланцюгами і наказала

охороняти свої володіння

Оленка: (підходить до Вовка. Жалісно). 200 років! Бідний Вовк. Ой, дивіться.

На ньому окуляри нашого Розумника. Розумнику, це ти?

Вовк:                Ніякий я не Розумник. Я страшний і жорстокий Білий клик. (Зітхає)

Іванко:             Розумнику! Це ти! Пам’ятаєш мене? Я Іванко! Твій друг!

Вовк:                У вовків не буває друзів!

Оленка:           Розумнику, пригадай! Ти – учень Школи чарівників!

Іванко:             Ти найрозумніший серед нас! Пам’я таєш, ти написав книгу!

Оленка:           Про народні прислів’я!

 

Вовк:                Вовки не пишуть книг.

Кролик:           Вовки не пишуть, а ти написав. Тому, що ти – не вовк. Дивись – ось

вона. (показує книгу). Давайте всі разом нагадаємо Розумнику

прислів’я з його книги. Тоді він точно все пригадає!

 

Читає з книжки Прислів’я. Він починає – всі закінчують ( і герої, і діти у залі). А Вовк – повторює за всіма. І з кожним прислів’ям з нього спадає один ланцюг.

 

Вовк:               Друзі, я все пригадав. Мій розум тільки на деякий час заснув від

холоду.

Іванко:            Ура! Тепер Розумник з нами.

Вовк:               Але у якому вигляді! Злого Вовка!

Оленка:           Нічого. Головне, ти з нами.

 

Кролик:           Ми знайдемо підступну Холоднечу, переможемо її і повернемо

твій справжній вигляд.

Вовк:                Тоді скоріше ходімо. Холоднеча звідси відправилася на озеро

Світязь. І забрала з собою нашого Скульптора. Одразу за озером

починаються її володіння.

Кролик:           Куди бігти?

Оленка:           Нікуди не треба бігти. У нас є Чарівна паличка. Ви що, забули?

 

Всі виходять.

Продовження – Фінал: Магічне дзеркало.  Фінал: 5,6 картини

 

Магічне дзеркало. Сценарій новорічної вистави для дітей

Початок: Магічне дзеркало. Початок: 1,2 картини

Продовження: Магічне дзеркало. Продовження: 3,4 картини

Фінал: Магічне дзеркало.  Фінал: 5,6 картини

Поділитися у соціальних мережах

Читати далі...

Leave a Reply