МИ ІДЕМ ВЕСЕЛІ, МИ ІДЕМ ЩАСЛИВІ, МИ НЕСЕМ МАТУСІ КВІТИ ЗАПАШНІ. Сценарій шкільного свята

Сценарій шкільного святаМИ ІДЕМ ВЕСЕЛІ, МИ ІДЕМ ЩАСЛИВІ,
МИ НЕСЕМ МАТУСІ КВІТИ ЗАПАШНІ

Сценарій шкільного свята

Мета:

Формувати в учнів такі духовні якості, як усвідомлення свого обов’язку перед батьками, а особливо перед матір’ю; показати велич жінки-матері, її роль в житті кожного з нас; розвивати творчі та акторські здібности учнів.

Обладнання: Ікона Матері Божої, вишиті рушники, малюнки учнів, квіти.

Епіграф:

Сьогодні, нене, знову днина,

в котрій так кожная дитина

матусі своїй дорогій -

таки зо самого же рання,

складає щирії бажання,

які містить в душі своїй.

П.КУЛІШ

Ведуча:

День Матері відзначається у травні, бо це є місяць Пречистої Діви Марії. У травні, коли природа-мати одягає землю у пишне зелене вбрання, люди

висловлюють подяку материнській самопожертві і відзначають День Матері.

У цього свята давня і цікава історія. Пов’язана вона з долею американки Анни Джервіс. Дівчинка рано втратила найдорожчу у світі людину — МАМУ. На її клопотання 1914 року Конгрес США встановив нове державне свято — День Матері. 1929-го року з ініціативи Союзу українок започатковано цей урочистий день на Галичині. Відтоді у другу неділю травня День Матері відзначається дуже широко.

Звучить «Пісня про рушник» на слова А.Малишка.

Учень:

Мати… Це перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина. Це слово

повторює людина в хвилини страждань і горя.

Скільки б не судилося страждати,

Все одно благословлю завжди

День, коли мене родила мати

Для життя, для щастя, для біди.

День, копи мої маленькі губи

Вперше груди мамині знайшли,

День, що мене вперше приголубив

Паскою проміння із імли.

Як мені даровано багато,

Скільки в мене щастя, чорт візьми! -

На землі сміятись і страждати,

Жити і любить поміж людьми!

В. СИМОНЕНКО

Ведуча:

З першої миті життя схиляються над нами обличчя матерів. В тривозі й любові, в замилуванні й надії вдивляються матері в своїх дітей, сподіваючись і прагнучи щастя для них.

Учень:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Буває іноді дивлюся,

Дивуюсь дивом, і печаль

Охватить душу; стане жаль

Мені її, і зажурюся,

І перед нею помолюся,

Мов перед образом святим

Тієї Матері святої,

Що в мир наш Бога принесла…

Т. ШЕВЧЕНКО

Ведуча:

Всім своїм життям і працею, прикладом і вихованням наші мами утверджують в нас кращі риси людяности і добра.

Учень:

Мати

Я прокидаюся рано -

Й зразу, хоч ще не встаю,

тільки спросоння погляну,

бачу матусю свою.

Мати — досвітня пташина,

З досвітку віч не зімкне,

ходить по хаті навшпиньки,

щоб не збудити мене.

Мати — то сонечко рідне,

сонечко ясне, земне,

слово її заповітне

гріє і живить мене.

І. ГНАТЮК

Ведуча:

Очі матері всебачучі. Це вони відкривають дитині світ. Серце матерів — доброта і мудрість. Це вони вчать любити людей. Руки матері невтомні. Це вони дають перші уроки праці.

Учень:

… Ти стежив за матір’ю, як вона ступає по підлозі, як осміхається, як тримає

вже посічену сивиною голову. Але найчастіше, мабуть, твій зір ловив її проворні руки. Навіть тоді, коли не мали ніякого діла, материні руки не залишалися в абсолютному спокої, вони легенько ворушились, як ворушаться під водою стебла водяних лілій від ледь чутної течії. І невсипно працювали. Жодної хвильки не відпочиваючи, материні руки знаходили роботу.

Не було, либонь, такого, чого б вони не вміли!

Увесь весь світ постійно потребував уваги й роботи материних рук. І, мабуть, уві сні руки теж не вспокоювались ні на мить, а мали й тоді щось таки робити.

І завжди пахли чимось… чи свіжовипраною й щойно випрасуваною білизною, або пшеничним борошном і гарячим хлібом, а то кропом і петрушкою, або яблуками, грушами і медом у Спасівку…

А ще її очі… Вони, постійно освітлені зсередини м’яким живим сяйвом, були

наче видимим, предметним вираженням її душі. Це погляд самої щирости, самого добра.

(За Б. Гуцалом)

Ведуча:

Імення Матері святилося відколи на світі ця земля названа Україною, цей народ виборов собі власне ім’я — українці.

Звучить пісня на слова А.Демиденка, музика Г.Татарченка «Україночка».

Учень:

Три матусі

Є у кожної дитини,

навіть сиротини,

наша мати солов’їна -

рідна Україна.

Є у кожної дитини

матінка єдина,

та, що любить нас і дбає,

розуму навчає.

І у кожному серденьку

є і буде жити

Божа Мати — наша Ненька, -

Мати всього світу.

Л. ПОЛТАВА

Ведуча:

Матері… Все життя дивляться вони нам услід, вирядивши в люди. Стоять і дивляться. І бажають нам добра і щастя. Сподіваються від своїх дітей найвищих

духовних злетів, бо й в останню хвилину думають про те, щоб діти їхні жили гідно

серед людей і творили добро на своїй землі.

Звучить пісня на слова Д.Павличка «Два кольори».

Учень:

Матері

В хаті сонячний промінь косо

На долівку ляга з вікна…

Твої чорні шовкові коси

Припорошила вже сивина.

Легкі зморшки обличчя вкрили -

Це життя трудового плід.

Але в кожному русі — сила.

В очах юності видно слід.

Я таку тебе завжди бачу,

Образ в серці такий несу -

Материнську любов гарячу

І твоєї душі красу.

Я хотів би, як ти прожити,

Щоб не тліти, а завжди горіть,

Щоб уміти, як ти, любити,

Ненавидіть, як ти, уміть.

В. СИМОНЕНКО

Ведуча:

Мати… Матуся… Ненька. З цим іменем у нас асоціюється все добре, щире,

людське. Це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо вічно цілувати їхні руки, які підтримували нас у години радости і печалі. Мати — це берегиня домашнього тепла і затишку.

Учень:

Сива ластівка

Мамо, вечір догоря,

Вигляда тебе роса,

Тільки ти, немов зоря,

Даленієш в небеса,

Даленієш, як за віями сльоза.

Ти від лютої зими

Затуляла нас крильми,

Прихилялася

Теплим леготом.

Задивлялася білим лебедем,

Дивом-казкою

За віконечком, -

Сива ластівко,

Сиве сонечко.

Б. ОЛІЙНИК

Ведуча:

Пройдуть роки. Ви розлетитесь з рідного гнізда. Та де б ви не були, завжди

пам’ятайте про те місце, де ви народилися і виросли,про найдорожчу людину, яка чекає вас вдень і вночі — рідну матір свою.

Учень:

Моїй матері

Приснилося, що я вернувся додому…

Іду, дивлюся: мій край, моя земля,

Сміються в сонці золотому

Річки, і села, і поля.

Ось-ось прийду до хатоньки моєї,

Де мати жде мене й не жде.

Я скрикну «Матінко» до неї,

Вона на груди упаде.

І будуть литись теплих сліз потоки,

І в них бринітимуть слова:

«Я ждала, ждала цілі роки

І в’яла, сохла, як трава…»

Іду зеленою межею,

Кругом хвилюються жита,

І в’ється щастя над душею -

І на плечі нема хреста…

О. ОЛЕСЬ

Звучить вальс композитора Е. Доги з кінофільму «Мой ласковый й нежный зверь», група учнів виконують танець.

Ведуча:

Стоїть на землі Мати, вища і святіша від усіх богинь. Рідна Мати і рідна

Україна — два крила любові, два крила несуть українську душу через віки і не

в’януть у вічному польоті, бо тримає їх на світі материнська любов.

Станемо на коліна перед Матір’ю-Україною і помолимось, як Матері Божій.

Станемо на коліна перед Матір’ю і душею засвітимось праведно, як на сповіді.

Прийми, Боже, молитву своїх дітей, бо ми просимо за Україну, за рідну Матір,

і молитва наша праведна, як і любов. Під звуки вальсу вручаються квіти

матерям, вчителям, гостям свята.

Підготувала Вікторія ОНОПРІЄНКО,

вчителька української мови та літератури угорської гімназії

м.Берегово Закарпатської обл.

Джерело: http://abetka.ukrlife.org/

Поділитися у соціальних мережах

Читати далі...

Leave a Reply